Нагороди, здобуті подвигом. Пам’ять, що сильніша за час.

 Сьогодні відбулося вручення державних і відомчих відзнак родинам полеглих Захисників України. Ці нагороди — свідчення мужності та самопожертви, за якими стоїть найвища ціна — життя.

 Орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно нагороджено молодшого сержанта Миколу Ксюка (14.12.1976 – 08.04.2024), жителя Сарн.
До лав Збройних Сил України Микола став у жовтні 2022 року. Служив головним сержантом взводу 3-ї парашутно-десантної роти 25-ї окремої повітрянодесантної бригади. Побратими знали його за позивним «Дядя» — надійний, витриманий, той, хто підтримував і словом, і ділом.
8 квітня 2024 року під час боїв на Донеччині зв’язок із військовослужбовцем було втрачено. Понад рік рідні жили між надією і тривогою. У вересні 2025 року результати ДНК-експертизи підтвердили його загибель.
У Героя залишилися мама, дружина, троє дітей, брат і сестра. Його любов і сила житимуть у серцях найрідніших.

"Комбатантським хрестом" посмертно нагороджено солдата Романа Остаповця (28.12.1999 – 22.02.2024), жителя Сарн.
21 вересня 2022 року він добровільно вступив до лав 3-ї окремої штурмової бригади, де служив помічником гранатометника штурмової роти. Його позивний — «Остап». Відданий службі, щирий і сміливий, він мріяв про майбутнє під мирним небом.
22 лютого 2024 року Роман загинув під час виконання бойового завдання в Донецькій області.
У нього залишилися мама та брат. Його юність стала прикладом справжньої зрілості й відповідальності.

Орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно нагороджено солдата Валентина Робейка (20.12.1977 – 09.09.2025), жителя села Велике Вербче.
26 червня 2025 року Валентин був мобілізований до ЗСУ. Проходив службу у складі 82-ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади. Сумлінно виконував бойові завдання, залишаючись вірним присязі та побратимам.
9 вересня 2025 року під час боїв поблизу населеного пункту Попів Яр Краматорського району зв’язок із військовослужбовцем обірвався. Тривалий час він вважався зниклим безвісти. Лише згодом тіло Захисника вдалося повернути додому.
У Героя залишилися мама, троє дітей, сестра та брат. Його життєвий шлях — це приклад мужності, гідності й відповідальності перед родиною та державою.

 Орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно нагороджено солдата Олександра Колоса (28.11.1990 – 01.12.2023), жителя с. Корост.
З початком повномасштабного вторгнення Олександр був призваний до Сарненської військової частини, де служив до березня 2023 року, згодом переведений до Чернігівської області, служив гранатометником у складі 61-ї окремої піхотної Степової бригади.
Олександр був відданим побратимом і справжнім прикладом мужності.
1 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання на Чернігівщин Захисник загинув.
У Героя залишилися мама, сестри та брати. Його пам’ять житиме у рідних і в усіх, хто знав його відвагу.

Сьогодні нагороди отримували найрідніші — матері, дружини, діти. У їхніх очах — невимовний біль і водночас гордість. Жодна відзнака не замінить сина, чоловіка чи батька. Та кожна — це знак вдячності й визнання подвигу.
Світла пам’ять Героям України.
Вічна шана і вдячність.