Їхні імена — в серці громади. Їхній подвиг — у вічності України 

Указом Президента України шістьох Захисників Сарненської громади відзначено державними нагородами.

Це наші земляки. Добровольці, які стали до лав оборонців у найтемніші дні. Вони віддали найдорожче — життя — щоб ми мали майбутнє. Їхній приклад — незабутній. Їхній подвиг — безсмертний.

 Дмитро Свирид

Орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно)

Старший лейтенант, командир взводу 104-ї бригади ТрО, позивний «Звір».

Патріот і підприємець, надзвичайно щира й світла людина.

Народився і жив у Сарнах. Випускник ліцею №1 та Луцького національного університету ім. Лесі Українки.

Відзначений командуванням Сил ТрО «Захід» і медаллю «Ветеран війни — учасник бойових дій».

Загинув 20 лютого 2024 року на Харківщині.

У Героя залишилися батьки та брат.

 Сергій Мостипан

Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)

Солдат в/ч А4219, позивний «Мостік».

Щирий, відповідальний, майстер на всі руки.

Служив строкову, а з початком повномасштабного вторгнення повернувся до війська.

Загинув 14 січня 2024 року внаслідок артобстрілу на Донеччині.

У Сергія залишилися мама, сестра та племінники.

 Олександр Пульман

Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)

Солдат 77-ї окремої аеромобільної бригади, позивний «Патрон».

Активний, спортивний, життєрадісний. Родом із Сарн, випускник гімназії №6.

Мобілізований у грудні 2024 року.

Загинув 16 лютого 2025 року під час боїв на Харківщині.

У Героя залишилися сестра та племінник.

 Микола Климець

Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)

Солдат 14-го стрілецького батальйону «Полісся».

Доброволець із перших днів великої війни. Народився у селі Велике Вербче.

Відзначений нагрудним знаком «Хрест хоробрих» (посмертно) та медаллю «За оборону рідної держави».

Загинув 18 грудня 2022 року під Бахмутом.

У Миколи залишилися батьки, сестри, брати та племінники.

Сквер у центрі Великого Вербча нині носить його ім’я.

 Василь Набухотний

Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)

Молодший сержант 63-ї окремої механізованої бригади, позивний «Бухта».

Доброзичливий, відданий, завжди поруч, коли потрібна допомога. Родом із Люхчі.

Мобілізований у червні 2023 року.

Нагороджений медаллю «Ветеран війни», грамотою пошани та скорботи від Головнокомандувача ЗСУ.

Загинув 7 липня 2024 року під мінометним обстрілом на Луганщині.

У Героя залишилися батьки, брат і племінники.

 Олег Веремейчук

Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)

Солдат 65-ї окремої механізованої бригади.

Родом із Маріуполя. Через війну переїхав із родиною до Сарн і розпочав нове життя.

Працьовитий, чуйний, завжди небайдужий.

Мобілізований у червні 2024 року.

Загинув 21 жовтня 2024 року на Запорізькому напрямку.

У Олега залишилися батьки, дружина, донька, син та сестра.

 Вони були поруч.

Йшли тими ж вулицями, допомагали, мріяли, любили.

Наші друзі, сусіди, рідні. А стали Героями. Нескореними. Безсмертними.

Ми ніколи не забудемо.

У кожному серці — вдячність, шана й біль.

Живемо, боремося і тримаємо стрій — заради них, заради України.