,
Нагороджені посмертно: пам’ятаємо героїчний подвиг Захисників
Сьогодні ми вшановуємо пам’ять тих, хто віддав найцінніше — власне життя — за мир і свободу України. Їхня мужність, незламність і любов до Батьківщини назавжди залишаться прикладом справжнього патріотизму.
Відповідно до Указу Президента України, наших Героїв посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Державні нагороди отримали рідні загиблих — як визнання подвигу, символ пам’яті про їхній героїзм і щиру вдячність від усього українського народу.
Імена полеглих Захисників — у нашій пам’яті назавжди.
Михайло Гриневич
Солдат Збройних Сил України, житель села Ремчиці. Людяний, відкритий, щирий, готовий допомогти у будь-яку хвилину. З червня 2022 року Михайло воював на найскладніших ділянках фронту — на Донецькому напрямку, згодом у складі 21 ОМБр на Курському напрямку. Позивний — «Гриня», служив на посаді навідник-стрілець.
Загинув 6 січня 2025 року під час виконання бойового завдання у Курській області. У Героя залишилися дружина, батьки, сестра та два брати.
Іван Крупич
Солдат 132-го окремого розвідувального батальйону Десантно-штурмових військ, житель міста Сарни. Позивний — «Щука». Надійний, щирий, світлий — з тих, кому довіряють без слів.
З серпня 2023 року боронив Україну. 16 жовтня 2023 року зник безвісти на Запорізькому напрямку. Майже два роки рідні жили між вірою і болем.
16 липня 2025 року Івана офіційно ідентифіковано як загиблого. У нього залишилися дружина, донька, син, брати та сестри.
Роман Ляховчук
Солдат, житель міста Сарни. Добрий, щирий, завжди з посмішкою. Навіть з передової знаходив слова підтримки для рідних. За свою людяність мав позивний «Ласка».
Мобілізований улітку 2023 року, служив стрільцем-санітаром у 25-ому ОШБ. 25 жовтня 2023 року на Донеччині, під час мінометного обстрілу, Роман рятував побратима і загинув від отриманих поранень.
У Героя залишилися мама, сестра та два брати.
Іван Сергійчук
Матрос 38-ї окремої бригади морської піхоти імені гетьмана Петра Сагайдачного, уродженець села Стрільськ. Працьовитий, щирий, життєрадісний, той, хто вмів підтримати словом і піснею. До лав ЗСУ вступив восени 2022 року, служив навідником, позивний — «Сідий».
Іван був серед морпіхів, які виконували одне з найскладніших завдань війни — утримання плацдарму в районі Кринок на Херсонщині.
Із січня 2024 року вважався зниклим безвісти. ДНК-експертиза підтвердила: Герой загинув 23 січня 2024 року під час виконання бойового завдання.
У Героя залишилися дружина, дві доньки, онуки, брати та сестри.
Схиляємо голови у скорботі разом із родинами полеглих Захисників. Розділяємо ваш біль і втрату. Подвиг кожного Героя назавжди вписаний в історію нашої громади.
Світла пам’ять Героям.
Вічна шана тим, хто віддав життя за Батьківщину.
