,
«Тиша між нотами, де живе твоя любов» - вечір пам'яті Любові Сороки
Є люди, чия присутність залишається з нами навіть тоді, коли їх уже немає поруч. У голосі, який пам’ятаєш, у пісні, що раптом повертає у спільні моменти, у теплій усмішці, яку неможливо забути.
Такою була Любов Сорока - талановита співачка, фольклористка, берегиня української пісні й людина, яка вміла дарувати тепло.
25 вересня їй виповнилося б 38 років. Вік, коли попереду ще стільки мрій, планів, нових пісень, зустрічей і звичайних щасливих днів поруч із рідними та друзями.
Любов мала особливий талант - не просто співати, а відчувати пісню душею. Її голос був сильним, щирим і впізнаваним. Через нього вона передавала любов до української пісні, до рідного Полісся, до традицій, які так берегла.
Вона присвятила себе фольклору, працювала з колективами, виступала на сценах України та за її межами, гідно представляла нашу культуру на фестивалях і конкурсах. Та найбільша цінність її творчого шляху - не нагороди, а те, що вона залишила після себе: пісні, знання, традиції та людей, яким передала свою любов до українського фольклору.
Під час вечора пам’яті звучали слова, які неможливо було слухати без щему. Але в них було не лише про біль утрати. У них було багато любові й вдячності - за зустріч із цією людиною, за спільні роки, пісні, розмови, дружбу, працю і просто моменти, які тепер стали безцінними спогадами.
«Тиша між нотами, де живе твоя любов» - так назвали цей вечір. І в цій назві - вся Любов.
Її голос стих, але пісня залишилася. Її життя обірвалося надто рано, але тепло, яке вона подарувала людям, нікуди не зникло.
Світла пам’ять, Любове.
І нехай пісня, яку ти так любила, ще довго звучить твоїм голосом у наших серцях.
