90 років мудрості, сили духу та життєвого досвіду

 Її життєвий шлях — це історія про велику працю, випробування, які не зламали, та безмежну любов до своєї родини й рідної землі. Народившись на Луганщині, вона ще дитиною пізнала воєнні лихоліття. Проте доля оберігала її родину: батько Валентини Василівни пройшов усю війну і повернувся додому живим, а батьки-довгожителі передали доньці міцне коріння та життєву силу.

Більшу частину свого життя Валентина Василівна присвятила Сходу України. Після школи переїхала на Донеччину, де розпочала свій трудовий шлях. З 1956 року вона працювала кухарем у їдальні Торезького машинобудівного заводу. Справжня майстриня, яка все життя з любов'ю готувала страви традиційної української кухні, вона виховала не одне покоління колег і за свою сумлінну працю була неодноразово відзначена грамотами та подяками.

 Разом із чоловіком-шахтарем, який присвятив себе важкій та почесній праці у Торезі та Сніжному, вони виховували сина і доньку. Попри те, що чоловік рано пішов із життя через професійну хворобу, Валентина Василівна зуміла зберегти тепло родинного вогнища, підняти дітей і стати опорою для всієї родини.

Повномасштабна війна знову змусила цю мужню жінку пережити евакуацію та залишити рідний дім, тікаючи з окупації разом із донькою та онуками.

 Сьогодні ми неймовірно раді, що свій ювілей Валентина Василівна зустрічає у безпеці. Зараз вона разом із рідними проживає в нашій Сарненській громаді. Тут, в оточенні близьких, її серце зігріте родинним теплом і турботою.

 Низький уклін Вам, Валентино Василівно, за Вашу мудрість, незламність та багаторічну працю! Щиро бажаємо міцного здоров’я, спокійних і світлих днів у колі найрідніших. І найголовнішого, на що Ви так чекаєте — якнайшвидшої нашої Перемоги та довгоочікуваного миру!

 З ювілеєм!