На щиті повернувся Захисник України - Заман Миронець на псевдо «Джин»

 Молодший сержант Миронець Заман Матлабович народився 23 вересня 1997 року в Рівному. Тут пройшли його дитячі та юнацькі роки. Після закінчення школи вступив до ВПУ № 1 м. Рівне, де здобув професію опоряджувальника-будівельника. Працював за фахом.

З дитинства Заман захоплювався козацькими боями, займався спортом, брав участь у змаганнях. Любив футбол, цікавився кулінарією, мріяв стати кухарем. Особливо любив тварин. Умів знаходити радість у звичайних речах, а найбільше цінував час, проведений із близькими.

У Сарнах знайшов своє сімейне щастя. Разом із дружиною Іриною виховував доньок Аделіну та Ярославу. Для своєї родини він прагнув створити все найкраще, дбав про добробут дівчат і мріяв, щоб їхнє дитинство було щасливим. Був турботливим чоловіком і батьком, людиною, яка не чекала особливого приводу, щоб зробити добру справу. Допомагав тим, хто опинився у скруті, підтримував немічних, відгукувався на прохання про допомогу. Навіть коли самому було непросто, знаходив можливість подбати про інших.

 З початком повномасштабного вторгнення, Заман не залишився осторонь. Уже 25 лютого 2022 року добровільно став на захист України. Не шукав виправдань і не відкладав рішення. Просто зробив те, що вважав своїм обов’язком.

Військову службу розпочав у лавах 104-ї бригади територіальної оборони. Згодом долучився до 3-ї окремої штурмової бригади, де виконував бойові завдання на посаді штурмовика. Побратими знали його за позивним «Джин».

У складі підрозділу пройшов важкі бої за Бахмут, Авдіївку, Орлівку та Сергіївку. Під час бойових дій у Сергіївці отримав складні поранення, переніс дві операції. Та випробування не змусили його відступити від обраного шляху. Після лікування Заман повернувся до військової служби.

Згодом підписав контракт і продовжив службу у 57-й окремій мотопіхотній бригаді імені кошового отамана Костя Гордієнка. У складі 2-го мотопіхотного батальйону «Вовкодави» обіймав посаду оператора безпілотних авіаційних комплексів.

За його плечима - роки війни, складні бойові завдання, пережиті бої та поранення. За кожним із цих випробувань - витримка, рішучість і відданість Україні. Заман неодноразово доводив свою мужність не словами, а власними вчинками. Він залишався серед тих, хто боронить країну, навіть після того, як сам пройшов через важкі випробування війною.

 На жаль, 23 жовтня 2026 року життя Замана Миронця обірвалося під час проходження військової служби на Харківщині.

Ця звістка принесла невимовний біль родині, яка вже має гіркий досвід втрати на війні. Дружина Ірина раніше втратила рідного брата Ярослава Куришка, який у 2014 році загинув, захищаючи Україну, під час виконання бойового завдання на Луганщині. Тепер її сім’я знову переживає непоправну втрату.

Найважче цю втрату переживають ті, для кого Заман був цілим світом. Доньки Аделіна та Ярослава залишилися без батьківських обіймів, турботи, татового голосу й порад. Дружина втратила коханого чоловіка, мама Оксана Ананіївна - сина, сестри Діана та Маргарита - брата. Разом із ним пішла частина їхнього спільного життя, а стільки родинних мрій, задумів і планів залишилися нездійсненими.

 Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким, друзям, побратимам Замана Миронця. Розділяємо вашу скорботу та сумуємо разом із вами. Світла пам’ять про Героя, його людяність, добрі вчинки й відданість Україні назавжди залишиться з тими, хто знав його та ділив із ним життєвий шлях.

 Вічна шана Захисникові України. Світла пам’ять і честь!