,
Смуток і тиша огорнули громаду… Вчора відбулося прощання із Захисником України — сержантом Віктором Яковичем Філончуком.
Віктор Якович народився 8 березня 1971 року в селі Тріскині. Із дитинства знав, що таке праця, відповідальність і турбота про рідних. Після школи здобув фах у Здолбунівському СПТУ №2, опанувавши професію помічника машиніста тепловоза. У 1989–1991 роках проходив строкову службу в армії, де загартував характер і навчився стояти до кінця.
У мирному житті працював будівельником — людиною, яка створює, відновлює і залишає після себе результат.
Наймолодший у великій родині з десяти дітей, рано пережив втрату батька, а згодом і матері, яка самотужки виховувала дітей. Попри непрості життєві обставини, зумів зберегти головне — доброту, щирість, справедливість і глибоку віру. Протягом усього життя залишався людиною, яка жила з Богом у серці.
Для своєї родини був опорою і надійним плечем. Разом із дружиною Вітою Юріївною виховали трьох дітей — Ангеліну, Ганну та Олександра. Люблячий батько, який завжди знаходив слова підтримки, вчив чесності й відповідальності, був прикладом для своїх дітей у всьому.
Із початком повномасштабного вторгнення став до лав Збройних Сил України, проходив службу у складі 60-ї ОМБр. Виконував бойові завдання на передовій, де щодня — небезпека, напруга і боротьба за життя. Побратими знали його як надійного, врівноваженого і справедливого воїна, який завжди підтримає і не підведе.
12 травня 2023 року під час виконання бойового завдання Віктор разом із побратимами потрапив під артилерійський обстріл. Відтоді тривалий час вважався безвісти зниклим… Саме того дня обірвалося життя людини, яка до останнього подиху залишалася вірною військовій присязі та Україні.
Його шлях — це шлях людини честі, витримки й великої внутрішньої сили. Тихої, але незламної. Людини, яка не шукала слави, але заслужила глибоку повагу і вдячність.
Висловлюємо глибокі співчуття родині, друзям та побратимам Віктора Яковича.
Світла пам’ять Герою, який віддав життя за нашу свободу і мир.
