,
Сарненська громада у скорботі схиляє голови перед світлою пам’яттю солдата Антоніча Володимира Миколайовича.
45-річний Володимир був добрим, працьовитим і щирим чоловіком, для якого родина, чесна праця та любов до рідної землі були головними життєвими орієнтирами.
Після закінчення школи, здобув фах електромонтера у ПТУ №21 — професію, що навчила його точності та відповідальності.
З юних років Володимир тягнувся до роботи, яку можна було зробити власними руками. Він із задоволенням опановував ремесла, постійно вдосконалював навички та ніколи не боявся важкої праці.
Укладання бруківки стало для нього не просто роботою, а справжньою улюбленою справою, у якій він міг проявити і майстерність, і характер. Саме тому з роками Володимир став знаним майстром — у Сарнах і сьогодні можна побачити десятки ділянок, викладених його руками: рівних, міцних, охайних… Таких, як він сам — спокійний, надійний, добрий.
Володимир любив природу, збирання грибів, а ще — допомагати іншим. Чуйний, відповідальний, працьовитий, він ніколи не відмовляв у підтримці. Саме таким — світлим і людяним — його пам’ятатимуть усі, хто мав честь бути поруч.
Та коли у лютому 2022 року ворог розпочав повномасштабний наступ, мирне життя, яке Володимир так цінував, обірвалося. Він без вагань став до лав захисників України, вступивши до 104-ї бригади ТрО «Поліські вовки». Згодом служив кулеметником 1-го стрілецького відділення 2-го стрілецького взводу 4-го батальйону ТрО.
Разом із побратимами він пройшов найгарячіші точки сходу — Харківську та Донецьку області. Стояв до кінця, виконував кожне завдання з честю та відвагою, захищаючи Україну, свій дім і кожного з нас.
Володимир був воїном, який не шукав слави — він просто робив те, що вважав обов’язком перед Батьківщиною.
На жаль, 11 листопада 2025 року, під час виконання бойового завдання поблизу м. Дружківка Донецької області, Володимир Антоніч загинув смертю Героя.
Висловлюємо найщиріші співчуття мамі Софії Миколаївні, батькові Миколі Савовичу, дружині Альоні, сину Марку, братові Олександру, усій родині, друзям та бойовим побратимам загиблого.
Хай Господь зміцнить ваші серця і допоможе пережити цю непоправну втрату.
Громада схиляє голови у глибокій скорботі та вдячності.
Ми ніколи не забудемо подвиг Володимира, його любов до України та відданість своєму народу.
Світла пам’ять Герою.
