Знову непоправна втрата для нашої громади…

Іван родом із міста Сарни. Тут минули його дитинство й юність, тут він навчався й робив перші кроки в доросле життя. Ще змалку був рухливим і спортивним, а гра у футбольній команді «Маяк» стала для нього не лише захопленням, а й школою характеру, відповідальності та взаємопідтримки. Після навчання служив у прикордонних військах, де проявив дисциплінованість і витримку.

У мирному житті Іван завжди був людиною справи. Працьовитий, умілий і добрий — він умів зробити майже все, що вимагало рук та серця. До нього зверталися за порадою чи допомогою, бо знали: Іван ніколи не залишить у біді. Його охайність, підтягнутість і характер впевненого чоловіка створювали образ людини, якій довіряють і яку поважають.

Для друзів він був тим, хто приносив у компанію тепло й настрій: веселий, щирий, із добрим гумором, завжди готовий підтримати чи просто бути поруч. Але найбільшою його цінністю була родина, яку він щиро любив і оберігав.

У червні 2025 року Івана мобілізували. Побратими знали його під позивним «Зюзя». На фронті він був таким самим, як у житті: відповідальним, відданим, незламним. Він служив чесно й гідно, знаючи, що захищає свою землю та людей, які для нього були найдорожчими.

На жаль, 1 листопада 2025 року, виконуючи бойове завдання на Покровському напрямку, Іван загинув.

Його відхід — болюча втрата для всієї Сарненської громади.

 Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким Героя — мамі Галині Іванівні, сестрі Валентині Олексіївні, племінникам Дмитрію та Володимиру, всій родині, друзям і бойовим побратимам.

Схиляємо голови перед його мужністю, добротою та світлом, яке назавжди залишиться у наших серцях.

Світла пам’ять Іванові Зозюку. Герої не вмирають.