Освітяни стали волонтерами у час війни - за вибором совісті, бо знають - армія з міцними тилами непереможна

- Діано Анатоліївно, відомо, що заклади освіти в числі найперших розгорнули волонтерський фронт у місті та в селах громади. Як це відбувалося?

- Перше завдання, виконання якого нам було доручено, - це харчування військових. І ми організували цей процес. Включились абсолютно всі керівники закладів освіти. Швидко сформували мережу закладів, де їдальні стали центрами приготування різноманітних страв. Хтось відповідав за повсякденне забезпечення гарячими стравами воїнів нашої місцевості, інші – готували напівфабрикати чи борошняні вироби для захисників у гарячі точки. Далі взялися за виконання завдань, пов’язаних із потребами вимушено переселених до нас громадян, які потерпіли від загарбницьких дій окупантів, забезпечували їх щоденними обідами та долучилися до збору необхідних для них речей. На базі деяких наших закладів облаштували тимчасове житло для переселенців. Спочатку здійснювали харчування за благодійні кошти, з використанням продуктів, які завозили небайдужі мешканці, підприємці та працівники освіти. Харчували впродовж півроку військовослужбовців, правоохоронців та внутрішньо переміщених осіб. Для цього працівники практично всіх закладів освіти громади, небайдужі мешканці, підприємці, - посилено допомагали продуктами. Окрім військових, кухарі дитсадків на постійній основі з перших тижнів до вересня харчували щоденно майже три сотні переселених, що проживали у гуртожитках ліцею «Лідер» та педколеджу.

Незаперечно дієву роль нашої спільноти стверджують переконливі факти: працівники закладів освіти за час війни виготовили більше 15 тонн напівфабрикатів, на евакуаційні потяги сформували 3800 сухпайків, виробили незчисленну кількість заготовок вареників, голубців, налисників, зразів, тефтель, котлет, пиріжків та печива. І дотепер триває забезпечення харчуванням військових.

- Але ж є колективи, вклад яких у освітянське волонтерство найбільш вагомий?

- Яскраво пригадуються деталі, як тривала робота у Сарненському ліцеї №5 з формування сухпайків для пасажирів евакуаційних потягів. Люди поквапно тікали від війни в переповнених вагонах - спраглі й виснажені. Під час зупинки потягів на станції Сарни ми заносили їм у тамбури воду, напої, різноманітні продукти, співчували їм і прагнули полегшити їх непросту участь. Наші вчителі тоді працювали на станції позмінно, формували пакети гумдопомоги із продуктів та засобів гагієни, які звозили туди добродійники. Допомагали людям, які ночували на вокзалах, а далі слідували за наступними маршрутами. Також привозили консерви, м’ясні вироби, булочки, дитяче харчування, «гарячі» кружки. А ще організували там гуманітарний пункт. Чітко, за напрацьованою схемою, впродовж багатьох місяців, кипіла тилова робота в ліцеї №4. Там готували і подавали їжу військовим та тероборонівцям, згідно з санітарними нормами. Суттєво допомагали вимушено переселеним нашим співвітчизникам колективи ліцею «Лідер» та ліцею №2, де виконували приготування їжі для переселенців. У ліцеї №6 працівники колективу формували сухпайки, які передавали нашим військовим, що у гарячих точках. У гуртожиток ліцею «Лідер» заселили перших 70 переселенців з Бучі, Чернігова, Луганська, інших міст. Їх склад змінюється. Хтось повертається додому, інші - прибувають. Але, команда вихователів, педагогів, психологів, техпрацівників дотепер працюють повсякдень незмінно з ВПО. Активно до загальноосвітянських благодійних справ долучась і гімназія №3. Освоїли виробництво заготовок сухих наборів у вакуумній упаковці для швидкого приготування найулюбленішої домашньої страви – борщу. Відправили сотні таких наборів нашим захисникам. Ще варто вдячно відзначити роль і участь у загальноосвітянському волонтерстві поварів закладів дошкільної освіти. Вони цілодобово (позмінно) випікали різноманітну здобу, формували сухпайки, яких всього вже передали для бійців понад три тисячі. Бувало, що лише за одну добу випікали 1000 булочок, для забезпечення потреб сил спротиву та переселенців. І, безперечно, найдієвіші організатори найрізноманітнішої допомоги – директори закладів освіти. При першому проханні, за будь-якої потреби, вони здатні віднаходити навіть неможливе. Яскравий спогад: у перші дні війни терміново потрібно було зібрати продукти. Вони вийшли на ринок з плакатом-проханням допомоги переселенцям, хто чим може, та повернулися з усім необхідним.

Перелік вкладу освітян у наближення ПЕРЕМОГИ повниться повсякденними численними справами. Від першого дня війни працюють колективи ліцеїв №1 та №2. Слід віддати їм належне, адже тричі на день готували їжу впродовж багатьох місяців, день у день. Були й випадки, що працівникам доводилось ночувати на стільчиках, аби зранку організувати смачний свіжий сніданок для наших військових. До всього зробленого, додається ще й створення фонду збору коштів для ЗСУ, який наповнили більше, як на 130 тис грн. Освітянські ініціативи у ці непрості для кожного українця 219 днів війни в окремих населених пунктах громади часто поєднуються з дієвістю релігійних об’єднань: разом готують страви-напівфабрикати з м’яса, смачну випічку, формують сухпайки тривалого зберігання.

- Як проходить навчальний процес у час війни? Яка ситуація на сьогодні?

- Вчителі шкіл навчання дітей вели в режимі онлайн. А насправді це виглядало так - вчителі на уроках в режимі онлайн, - з дітьми, а між тим - ліплять вареники, випікають булочки, беруть участь у багатьох інших волонтерських важливих ініціативах у час війни.

Бажання вчителів не полишати процес навчання дало свої результати. Завершили попередній навчальний рік у режимі онлайн, хоч починаючи з першого дня війни – місяці пробігли надзвичайно швидко. Усі заклади освіти продемонстрували високий рівень готовності учнів. Окремо хочу сказати й про підготовку до проходження мультитестів. 26 учнів закладів освіти громади з 36 предметів склали його на 200 балів. Ці процеси було організовано у першому, другому, четвертому та п’ятому ліцеях громади. Що ж до випускників, то маємо 36 медалістів у громаді. Наші учні досягать успіхів у навчально-мистецькій діяльності: є номінантами призових нагород, постійними активними учасниками Малої академії наук, олімпіад різних напрямів, всеукраїнських учнівських турнірів, заходів культурно-мистецького спрямування. А з яким завзяттям учні брались допомагати педколективам у волонтерській діяльності! Ці діти - гордість наших шкільних колективів та паростки надії української нації, заради яких здобудемо ПЕРЕМОГУ! За такими дітьми - наше світле омріяне майбутнє без війни!

Щодо садочків, то у цих закладах теж вихователі зорганізувалися з початку війни необхідним чином. Вони були на простої, однак працювали в онлайн-режимі. І добре так, правильно працюють, кожен на своєму місті, на різних фронтах: хтось шиє, інші печуть, а треті - волонтерять. Тепер же працюють всі дитсадки у громаді в режимі офлайну, дітки – задоволені. Та хочу виділити один - ЗДО №8 «Веселка» - у якому почали роботу з травня, а це суттєво полегшило роботу батьків, які задіяні на об’єктах критичної інфраструктури. З дошкільнятами-переселенцями також працюють вихователі закладу дошкільної освіти № 9 «Росинка» та працівники Центру дитячої та юнацької творчості. Вони зустрічаються з дітлахами у місцях, де проживають переселенці.

⁃ А що ще, Діано Анатіліївно, роблять освітяни громади у час війни?

- Освітяни, також, серед тих волонтерів, що плетуть маскувальні сітки, шиють розгрузки, допомагають в організації та відправці продуктів харчування для потреб громадян у міста, де ведуться (або завершилися) активні бойові дії. А навесні провели збір підручників для дітей-школярів, які виїхали за межі нашої держави, для забезпеченням усіх учнів дистанційним навчанням. Все це відбувалося у поєднанні з повсякденною педагогічною діяльністю.

Дитяче населення нашої громади поповнили внутрішньо переселені дівчатка та хлопчики. Багато хто з них пережив жахіття воєнних реалій, втрату рідних, розлуку, тощо. Їм приділили увагу і намагалися зробити все, щоб забезпечити базові потреби: в умовах навчального процесу ввели у школах у колективи, працівники ЦПРПП надають психологічну допомогу й підтримку, КЗ «Центр дитячої та юнацької творчості» організовують дозвілля для таких дітей. З ініціативи управління освіти створили у телеграмі групу проєкту «Відкриті долоні». Її ведуть провідні спеціалісти-педагоги, фіхівці соціальних служб, ЦНАПу. Поки тривав попередній навчальний рік, заняття проводили й із дошкільнятами, і з дітьми молодшого шкільного віку, охопили усіх переселенців, що мешкають у місті. Працівники Центру дитячої та юнацької творчості приходили на місце і вели групову роботу з дітками. Відтак, запровадили й проєкт вивчення української мови. Саме це об’єднало нас по-новому. Ведеться велика робота з психологічної підтримки діток я+, (від 1 до 4 р.) – як у постійному супровіді, так і, у разі необхідності, - психологічній допомозі. Завдяки ініціативі ІРЦ, ведеться велика систематична робота й з дітками з вадами розвитку. Проводяться консультації з батьками. Працюють також психотерапевтичні групи: і для діток, і для батьків переселенців. Коли ми зрозуміли виклики, а сталось це одразу після розмов з першими постраждалими нашими людьми, що приїздили з територій, де велись чи ведуться бойові дії. А ще у літню пору провели таборову діяльність і для діток громади, і для переселенців.

Для поновлення навчання у цьому навчальному році у режимі офлайну було проведено велику роботу разом із місцевою владою. Для безпечного перебування дітей у навчальних закладах головною умовою є наявність укриття. Тому, згідно з відповідними рішенням виконавчого комітету міської ради та розпорядженням міського голови, було виділено 3,9 млн грн з бюджету громади на створення та ремонт укриттів у навчальних закладах. За погодженням комісії з обстеження захисних споруд цивільного захисту та інших споруд, придатних для укриття населення Сарненської міської територіальної громади, відкрито 14 ПРУ та 13 найпростіших укриттів. Діти дошкільного і шкільного віку нашої громади мають можливість навчатись за змішаною формою навчання.

Наостанок скажу, що життя продовжується і наша щоденна діяльність - це маленькі кроки, аби допомогти наблизити ПЕРЕМОГУ, вони допомагають долати труднощі, невизначеність. Ми всі стали сталевими гвинтиками одного великого правильно налагодженого механізму. Тут до прикладу приведу роботу водія управління освіти та й усіх керманичів автобусів закладів освіти, вони у режимі 24/7 працюють із перших днів війни, директора Коростського ліцею, який, не роздумуючи, поїхав на схід, аби підтримати водія автобуса, що був без напарника, як тільки отримали таке завдання, керівника Маловербчанської гімназії та інших педагогів громади, які зараз несуть службу у ЗСУ, захищають нас, рідні навчальні заклади, діток та всю Україну. І згадаю дідуся одного з населених пунктів громади, котрий привіз теля на потреби армії. І таких героїв чимало!

Допомагаємо один одному долати труднощі, бо не маємо інших днів, інших реалій, є лиш ті, які самі створюємо власними спільними, подекуди дуже й навіть непростими, зусиллями. Але я точно знаю, що ми маємо майбутнє, до якого просто потрібно подолати частину шляху, що залишилась. Щира подяка кожному, хто долучився до організації харчування військовослужбовців, правоохоронців та ВПО. Окремо дякую міському голові Руслану Серпенінову, працівникам міської ради за підтримку, сприяння, висловлюю вдячність представникам різних конфесій нашої громади, усім небайдужим підприємцям та мешканцям.

І напередодні Дня працівників освіти хочу щиро привітати, низько вклонитися за працю та волонтерську діяльність перед усіма учасниками освітнього процесу. Я пишаюся кожним освітянином. Бажаю міцного здоров’я, невичерпних сил, втілення нашої спільної головної мрії про ПЕРЕМОГУ. Хай щедрою буде освітянська нива, а ваші серця нехай зігріє людська любов, віра у ПЕРЕМОГУ та ЗСУ.

Все буде Україна!

Розмовляла Владислава Підлісна.