Історична довідка

Сарни – місто в Україні, центр Сарненської громади та Сарненського району на Рівненщині розташоване за 312 км від столиці та 90 км від Рівного в межиріччі Случа та Горині. 

Територія громади була контактною зоною проживання двох давніх слов’янських племен – древлян та волинян. Перші сліди перебування людини на території Сарненської громади виявлені:  біля с. Велике Вербче, с. Корост, с. Одринки, с. Кричильськ, с. Тутовичі, с. Чемерне, с. Бутейки. Історична пам’ятка часів Київської Русі – фортеця східних слов’ян, знаходиться за 3 км на північ від села Городець.  За легендою поселення Сарни дістало назву від дикої козулі-сарни. За іншою версією, назва Сарни походить від давньослов’янського дохристиянського чоловічого імені Сарна та має форму множини.Перший власник маєтку – Немиря Рязанович. В Жалованій Грамоті короля Казимира Ягайловича, записаній в Литовській метриці 9 листопада 1449 р. зазначено маєток Сернъ.

В актах люстрації подимного податку 7 лютого 1650р. вказано 4 дими в селі Сарни та 38 димів у присілку Доротичі. Станом на 1652 р. фактично виявлено в селі Сарни 3 дими, в присілку Доротичі – 10 димів. 7 червня 1662р. в селі Сарни та присілку Доротичі налічувалось 10 димів.

З другої половини XVII ст. маєток Сарни опиняється у власності родини польських шляхтичів Прушинських. 1866 року в селі Сарни (Доротичі) нараховувалось 152 двори, проживало 542 чоловіків і 546 жінок. На землях маєтку Сарни 1883 року розпочалось будівництво Поліської залізниці. В скорому часі з’явилось поселення з дерев’яним полустанком. На той час 1885 року в селі Сарни (Доротичі)  нараховувалось 147 дворів, проживали 1378 мешканців, діяли водяний та кінний млини.

Станція отримала назву від маєтку Сарни, на землях якого пролягла залізниця. Залізнична гілка мала складатися з двох ділянок: Лунінець – Сарни і Сарни – Ровно, які були однакової довжини по 91 версті  кожна. Залізнична гілка була введена в дію 2 серпня 1885 року. 1897 року тут проживали 395 жителів, функціонували 22 торгових заклади.  Розвитку поселення набуло з 1902 року після відкриття Київсько-Ковельської залізничної гілки. За проєктом 1897 року архітектора Олександра Кобєлєва в 1902 році в Сарнах збудовано будівлю залізничного вокзалу.

Навколо станції з’явились торгові лавки, кав’ярні, перукарні, майстерні та 35 дерев’яних будинків для залізничників на першій вулиці Залізничній. З 1906 року на станції Сарни почала працювати поштово-телеграфна контора, діяла пристанційна православна Почаєво-Богородицька церква збудована орієнтовно 1912 року. У Сарнах масово почали селитися єврейські торгівці і ремісники. Виник цілий єврейський квартал, який охоплював декілька вулиць. 1903 року на станції Сарни Південно-Західної залізниці відкрилось однокласне народне училище, а 1906 року його перетворили в двокласне сільське училище.

Село Сарни (Доротичі) 1902 року належало до Немовицької волості Ровенського повіту. налічувалось 286 дворів, проживали 2014 жителі. 1911 року в селі Сарни налічувалось 368 дворів, мешкало 2448 жителів, в селищі Сарни – 560 дворів, 2600 жителів. В 1913 році власник маєтку Сарни князь Дмитро Голіцин передав Волинському губернському земству частину своїх заболочених земель для заснування болотної станції (нині – Сарненська дослідна станція).З початком Першої світової війни маєток викупило Військове міністерство Російської імперії. Навколо станції розміщувались військові частини, госпіталі, склади з продовольством і зброєю. 

Після Лютневої революції 1917 року Тимчасовий уряд провів реформу місцевого самоврядування. Постановою Тимчасового уряду від 3 червня (за новим стилем 16 червня) 1917 року «О преобразовании 41 сельскагопоселеніявъгорода, съ введенім въ них Городового Положенія» пристанційному селищу Сарни було надано статус міста.

Першим міським головою міста Сарни було обрано кандидата від ліберальної Конституційно-демократичної партії – мирового суддю Павла Миколайовича Крижицького. Секретарем ради став МошеБорко. В липні 1917 року на станції Сарни утворилася рада робітничих і солдатських депутатів. 19 лютого 1918 року до Сарн прибули ешелони з керівництвом Центральної Ради та урядовими установами. Михайло Грушевський під Сарнами написав публіцистичний твір «На порозі нової України. Очищення вогнем». В кровопролитній сутичці під Сарнами 5 березня 1919 року загинули 245 українських вояків.

За Ризьким мирним договором 1921 року місто Сарни  відійшло до Поліського воєводства, а з 1930 року – до Волинського воєводства Другої Речі Посполитої. Станом на лютий 1921 року в Сарнах проживало майже 6 000 чоловік. Було 54 мурованих та 930 дерев'яних будинків. Діяв завод з виробництва скла. На території Сарненщини було розміщено Корпус охорони прикордоння «Сарни».

В 30-х роках на Сарненщині діяли культурно-освітні осередки, Товариство імені Петра Могили. З 1934 року розпочалось будівництво костелу Преображення Господнього (архітектор Владислав Стахонь). В місті діяло шість синагог. В Сарнах була реміснича школа, початкова польська школа та гімназія, єврейські навчальні заклади. В колонії Сарни-Доротичі була державна школа рільничого навчання ім. професора  Юзефа Мікуловського-Понятовського. У вересні 1939 р. станція та військові частини в Сарнах зазнали бомбардувань німецькою авіацією. Червона Армія увійшла до міста 20 вересня 1939 р.  Місто стало районним центром Ровенської області УРСР.

З 6 липня 1941 року розпочалася окупація міста німецькими військами. В Сарнах була сформована українська районна та міська управи. З квітня 1942 року євреїв з усього району зігнали в східну частину міста, утворивши гетто. 27 та 28 серпня 1942 р. у підготовлених ямах на узліссі за лікарнею було вбито 13711 мирних жителів.

11 січня 1944 р. місто Сарни було звільнено від німецької окупації. Бійці 143-ї та 397-ї стрілецьких дивізій штурмом оволоділи містом Сарни. Жителі міста стали на його відбудову. Відновила роботу Сарненська машинно-тракторна станція. Через залізницю спорудили пішохідний міст, що з'єднав обидві частини міста. Стали до ладу підприємства харчової промисловості, лісгосп, м'ясокомбінат. Відкрили українську школу, розпочалось навчання в ремісничому училищі. У 1945 р. відкрили дитячу бібліотеку й клуб залізничників.  З 1955 р. в Сарнах почали ходити перші міські автобуси.  

У 1965 р. з підключенням електромереж до Добротворської ГЕС в Сарнах стало постійне електропостачання. Стабільний прийом телевізійних передач у місті розпочався 7 листопада 1967 р. Наприкінці 60-х років зведено автовокзал. У 1973 р. через залізницю, яка розділяла місто на дві частини, побудували шляхопровід. По місту було пущено дві лінії автобусних маршрутів. У 1960 р. було відкрито ремонтно-механічний завод «Укрводремтресту». В 1963 р. було відкрито ремонтно-механічний завод «Мостобуд-1», потім завод мостових технологічних конструкцій. У 1964 р. на базі промкомбінату відкрито меблеву фабрику.  В січні 1970 р. випустив свою першу продукцію хлібозавод,  збудовано продтоварний комбінат. Підприємство «Будіндустрія» випускало щороку 35 тис. куб. метрів конструкцій і збірних залізобетонних виробів. Будівництвом житла в місті займалися ПМК-6, ПМК-81, ПМК-20. У 1980 році випустив свою першу продукцію Сарненський льонозавод.

Територія громади після аварії 26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС була забрудена радіацією.

Наприкінці ХХ ст. в місті було створено базу ліквідації ракет СС-20.

У Сарнах народилися: Борис  Швед − автор повісті  «Поліщуки» ; Михайло Ольшанський – Президент ВАСГНІЛ, вчений-селекціонер. У місті проживали:  лауреат Нобелівської премії в галузі ядерної фізики Григорій Шарпак; письменник, знаменитий лікар-психотерапевт Казимир Дубровський. Сарненську гімназію закінчувала відомий скульптор Теодозія Бриж. Свято-Троїцька церква села Доротичі (нині м. Сарни) – пам'ятка дерев'яної архітектури національного значення, що побудована в 1725 р. на кошти поміщика Антонія Прушинського.

Центром збереження й популяризації культурного надбання Сарненського краю є комунальний заклад «Сарненський історико-етнографічний музей», в якому налічується понад 8000 експонатів. В музейних залах зібрано вироби традиційних поліських промислів: гончарства, бондарства, лозоплетіння, різьби по дереву, ткацтва на кроснах, колекція старовинного одягу. Основною родзинкою музею є скансен (музей просто неба): де відвідувачі можуть оглянути  сільський шинок, курну хату, хату селянина, кузню, млин, криївку УПА, стародавню каплицю.

В Сарнах зведено декілька храмів різних християнських конфесій:Свято-Покровський собор (УПЦ), церква святого Володимира (УГКЦ), костел Преображення Господнього (РКЦ).

Громада має свою символіку: Гімн, Герб, Прапор.

Гімн міста Сарни

Сарни, верболози співають в світання,

Сарни, солов'ї полонили сади,

Сарни, тут я вперше зустрівся з коханням

І віддав своє серце тобі назавжди, тобі назавжди

Приспів

В обіймах Случа і Горині

Плин мрій на лелечім крилі,

В співучім вінку України

Полісся - чар-квітка землі,

А Сарни,

А Сарни,

А Сарни - пелюстка її!

В долі сто доріг, сто шляхів для дбайливих,

Але кожен з нас вибирає свою,

Манять хвилі льону в блакитні розливи,

Білий парус берізки колиску мою, колиску мою

Вірність озоветься в розлуці з роками,

Птахом летимо ми в обійми твої,

Ніжно до джерел припадаєм губами

І цілуєм напої землі, напої землі

Приспів Слова і музика: П.Мацкова

 

Герб громади: зверху у зеленому полі срібна сарна, на синій основі знизу 14 срібних брусків у 4 ряди (5:4:3:2). На синій основі внизу 14 срібних брусків, що символізують воду, болотисту місцевість, наявність річок, меліоративних каналів. Герб міста - це офіційна емблема міста Сарни, що відіграє краєзнавчо- історичну роль міста. Його мета – дати в лаконічних символах повне уявлення про місто Сарни, його історію і традиції.

Прапор громади: квадратне полотнище, яке складається з двох рівновеликих смуг - зеленої та синьої, на синьому тлі у 5 рядів розміщені 5 брусків (4:5:4:3:2), від древка відходить білий клин, на якому біла сарна. Сарна є представником місцевої фауни й розкриває назву міста. Зелений колір уособлює життя, молодість, багатство місцевих лісів. Бруски на синьому фоні символізують щедрі водні ресурси, річки, болота, а також поклади торфу.